Мета статті – дослідити практику стратегічного управління розвитком територіальних громад в Україні та на цій основі сформулювати рекомендації щодо засад актуалізації довгострокових та середньострокових пріоритетів місцевого розвитку. Відповідно до аналітичного огляду та результатів емпіричних досліджень обґрунтовано основні типи можливих реакцій місцевої влади на зміни, серед яких виділено такі як ігнорування змін, запізнення реакції, симптоматичне реагування (реакція), часткові поступові зміни, радикальні зміни. Проведено аналіз історичних передумов та змістовної логіки трансформації практики стратегічного планування на муніципальному рівні. Проведено оцінку сучасного стану стратегічного планування соціально-економічного розвитку міст України; визначено фактори впливу на формування методології розробки стратегічного плану, які реалізовано в місцевих умовах. На основі критичного аналізу методологічного інструментарію стратегічного управління місцевим розвитком доведено, що час, на який здійснюється стратегічне планування розвитку міста, незалежно від часових рамок, яке воно визначено, суперечить припущенню про незмінність ключових факторів середовища. Виходячи з цього, особливої актуальності набуває проблема актуалізації ключових категорій стратегічного плану як документа, що відіграє формалізуючу роль в управлінні соціально-економічним розвитком міста на довгострокову перспективу. На аналізі актуалізації стратегічного плану розвитку м. Коростень показано, що суттєві політичні, соціальні, економічні та демографічні зміни в Україні не дозволяють відтворити цілі та напрями розвитку самоврядних територіальних громад для майбутніх періодів шляхом встановлення лише нових показників і параметрів. Отже, необхідно переглянути бажані траєкторії розвитку, а також критерії, на основі яких буде здійснюватися оцінка успішності цього процесу відповідно до вимог мінливого зовнішнього середовища. Встановлено, що ефективність реалізації раніше прийнятого стратегічного плану місцевого розвитку є передумовою усвідомлення територіальною громадою актуальності розробки та прийняття нового стратегічного документу на наступний період часу. Водночас виявлено, що суттєві зміни, які відбулися не лише в Україні, а й у всьому світі за останні 5–10 років, вимагають суттєвого переосмислення пріоритетів практично для всіх міст України. Доведено, що розробка нового стратегічного плану має базуватися на оцінці прогресу міста на основі статистичних показників, на рівні досягнення запланованих у попередньому стратегічному плані цілей та оцінці міста його мешканцями та місцевими підприємцями. Одночасно необхідно звернути особливу увагу на нові можливості та загрози, які виникли після розробки попереднього стратегічного плану
стратегічне планування, соціально-економічний розвиток, дерево цілей, місто, самоврядна територіальна громада
Отримано 22.02.2019, Доопрацьовано 04.03.2019, Прийнято 14.04.2019
Взято з Том 6, № 1, 2019
https://doi.org/10.23939/eem2019.01.036
Сторінки 36-46