Під час ведення фінансово-господарської діяльності суб’єктами господарювання в умовах сучасної економіки зростають ризики, а тому як для цілей управління, так і для ринкових контрагентів необхідна надійна інформаційна база щодо реально наявних на підприємстві засобів подолання ризиків втрати (зменшення) капіталу. Бухгалтерський облік та публічна звітність є єдиним інструментом, який надає інформацію у формалізованих даних про розмір створеного суб’єктом резерву та страхового потенціалу. Проте в сучасній теорії та практиці існує низка проблемних питань щодо об’єктивного відображення резервних і нормативних об’єктів в бухгалтерському обліку та їх відображення в державній фінансовій (корпоративній) звітності, що актуалізує багатовекторність досліджень як у предметній сфері, так і знань і в системі міждисциплінарних досліджень. Гіпотезою даного дослідження є припущення про опрацювання в минулих розробках, у тому числі західноукраїнських науковців, релевантних для сучасної теорії та практики ідей, які об’єктивно можна вважати доцільними для вдосконалення сучасного обліку запасів капіталу, засобу підвищення обґрунтованості управлінських рішень до більш адекватного інформаційного забезпечення. У статті проаналізовано історичні етапи розвитку резервних і нормативних об’єктів обліку, оцінено основні принципи формування облікових резервів у різних облікових концепціях в еволюційному аспекті шляхом виділення серед них актуальних для сучасних досліджень. Наукова обґрунтованість запропонованих у статті шляхів і підходів до вдосконалення концептуальних засад системи резервування в сучасному бухгалтерському обліку ґрунтується на використанні історично сформованих ідей і ґрунтується на таких підходах: стверджується, що інструменти бухгалтерського обліку є важливою складовою будь-якої парадигми управління резервами, єдиним формалізованим інформаційним інструментом розкриття реального стану забезпеченості капіталу, який використовує підприємство; формування резервів є наслідком одного з принципів бухгалтерського обліку – припущення безперервності підприємства, втіленого в сучасній концепції (парадигмі) сталого розвитку. З використанням загальнонаукових та міждисциплінарних методів пізнання, традиційних методів історико-аналітичного аналізу (історико-ретроспективний, історико-порівняльний методи) та спеціальних для сфери бухгалтерського обліку прийомів проведено теоретичне узагальнення системних підходів до організації обчислювальної практики, еволюційне розташування резервних і нормативних статей у системі бухгалтерського обліку та їх характерне позиціонування в окремих облікових концепціях і теоріях. Окремою складовою дослідження є історіографічний аналіз та оцінка облікової резервації в малодосліджених працях західноукраїнських теоретиків та в практиці бухгалтерського обліку. На основі проведеного дослідження було надано наступне обґрунтування висновків автора щодо доцільності використання окремих аспектів історичного розвитку щодо регулятивних принципів у сучасних нормах і регулюванні в будь-якій системі стандартизації бухгалтерського обліку та надано пропозиції. обґрунтовано шляхи адаптації державного обліку та фінансової звітності до потреб сучасних економічних умов. На основі отриманих результатів обґрунтовано доцільність використання підходів і прийомів органічних та економетричних теорій балансу для розробки сучасного бухгалтерського резерву та об’єктів регулювання, що підтверджує актуальність досліджень такого напряму в цілому, а цього один зокрема
бухгалтерський облік, балансові теорії, об'єкти, резерви, резервний капітал, резервні фонди, регулятори, цільове фінансування, забезпечення, методологія
Отримано 22.02.2019, Доопрацьовано 04.03.2019, Прийнято 14.04.2019
Взято з Том 6, № 1, 2019
https://doi.org/10.23939/eem2019.01.013
Сторінки 13-29