Мережева структура є природною фазою в еволюції організаційних форм. Організаційна форма мережі – це сукупність взаємопов’язаних структур і технологічних елементів, тобто окремих економічних агентів, культурних і соціальних цінностей, які влаштовують міжорганізаційні відносини в певному порядку і змушують мережеві процеси функціонувати в режимі, подібному до системного. Ефективна спільна робота в міжорганізаційних мережах свідчить про необхідність спільної мети, яка сприймається як критичний фактор спільної діяльності. У статті досліджується раціональність прийняття рішень для міжорганізаційних мереж. Аналіз поведінки в міжорганізаційних мережах, які складаються з таких агентів, як фірми, підприємці, державні органи, наукові центри, доводить, що групові рішення не завжди є оптимальним методом досягнення мети. Існують певні завдання та обставини, коли авторитарний підхід до вирішення проблем є більш розумним. У ньому аналізується формалізована модель спільного вибору, переважаюча практика та раціональність прийняття групових рішень для досягнення стратегічного балансу в мережі. Дослідження підсумовує ключові переваги та недоліки у випадку, якщо рішення приймається групою
міжорганізаційні мережі, раціональність, процедури прийняття рішень, стратегічний баланс, кооперативна гра, коаліція
Отримано 18.08.2017, Доопрацьовано 27.10.2017, Прийнято 29.12.2017
Взято з Том 4, № 2, 2017
https://doi.org/10.23939/eem2017.02.009
Сторінки 9-14