В умовах безпрецедентної за часи незалежності повномасштабної збройної агресії росії проти України, традиційні управлінські підходи виявилися малоефективними, що зумовлює гостру потребу в дослідженні нових механізмів виживання бізнесу. Трансформація підприємств під впливом екстремальної невизначеності стає визначальним фактором не лише збереження економічного потенціалу країни, а також її майбутнього відновлення. Метою даної роботи було здійснення всебічного аналізу адаптаційних інструментів українських компаній у період воєнного стану, що триває з 2022 року, та розробка науково обґрунтованої моделі підвищення їхньої життєздатності. Дослідження базувалося на застосуванні системного підходу, методів класифікації та порівняльного аналізу еволюції наукових поглядів на економічну стійкість у межах концепції «конфліктного континууму». У роботі ідентифіковано ключові вектори трансформації бізнесу, що охоплюють операційну, фінансову та технологічну сфери. Доведено, що адаптивна спроможність виступає фундаментальним медіатором, який безпосередньо формує загальну резилієнтність організації. Встановлено, що оптимізація витрат перетворилася на стратегічний імператив, змушуючи менеджмент впроваджувати гнучке бюджетування, енергетичну автономію та методи ощадливого виробництва. Важливим складником стійкості визначено релокацію активів, яка за підтримки державних програм дозволяє зберегти виробничий цикл у безпечних регіонах. Особливу увагу приділено цифровій трансформації, що забезпечує кіберрезильєнтність та безперервність процесів у гібридних умовах. Виявлено роль альтернативних фінансових джерел, таких як гранти та ризик-шерінг, у підтримці платоспроможності бізнесу. Авторами запропоновано узагальнену модель, яка інтегрує стратегічну гнучкість, децентралізацію рішень та сценарне планування як основу антикризового управління. Сформовані у роботі рекомендації та моделі можуть бути використані керівниками підприємств для коригування антикризових планів, а також органами державної влади при розробці програм підтримки та стимулювання інвестицій у післявоєнний період
підприємницька резилієнтність; релокація; оптимізація витрат; цифровізація; кіберрезильєнтність; альтернативне фінансування; ризик-шерінг
Отримано 25.08.2025, Доопрацьовано 19.01.2026, Прийнято 24.02.2026 Опубліковано 21.05.2026
Взято з Том 13, № 1, 2026
https://doi.org/10.56318/ eem2026.01.033
Сторінки 33-48